Творчість наших читачів

Пропонуємо вашій увазі проби пера наших читачів.Нехай це поки не шедеври світового рівня, але ми пишаємося ними. Запрошуємо наших учнів і вчителів, у кого є власноручно написані вірші, казки, малюнки до прочитаних творів, надсилати ваші листи  на адресу шкільної бібліотеки:
biblioteka006@gmail.com
                                           
                                                      
                                                       Казка - це свіжий вітер, 
що роздмухує вогник дитячої думки і мови.
(Василь Сухомлинський)

 РОМАШКА


Жила собі в лісі на галявині ромашка.

Бачить вона, люди збирають шипшину та подорожник. Міркує: «Невже я ні для чого не потрібна?»  Засумувала ромашка.

Одного разу йшов лісом чоловік. Понюхав ромашку і посміхнувся. Він з посмішкою продовжив прогулянку.

Ромашка подумала: «Отже і я для чогось потрібна! Я можу дарувати людям посмішку!»


                                                                       



Автор: Віктор Антонов
 учень 3-Г класу







Казка про чарівний капелюх

      Одного разу біг собі лісом зайчик Тимко. Був теплий сонячний день і   промінчики сонця лоскотали йому вушка. Аж раптом бачить - лежить на пеньочку капелюх. Взяв Тимко знахідку, покрутив в руках і надів на голову. Потім він підійшов до ставка, щоб помилуватись собою. Але не побачив свого відображення у воді. Спочатку Тимко злякався, обернувся, покрутився, знову зазернув у воду, але все ж таки нічого не побачив. Тут він зрозумів, що це не звичайний капелюх, а чарівний. І той, хто його надіне, стає невидимим.


      
Зрадів Тимко своїй знахідці і вирішив пожартувати над лісовими мешканцями. Довго шукати йому не довелося. На іншому березі ставка зайчик побачив ведмедя, який уважно сидів з вудочкою і ловив рибу. Тимко тихесенько підкрався і став позаду. Потім він знайшов камінчик, і в той самий час, коли у ведмедя клюнула рибка, заєць кинув камінчик у воду і налякав її. Рибка зірвалася і втекла. Ведмідь теж налякався, тому що не зрозумів, як камінчик з повітря потрапив у воду. А Тимко зрадів своїм пустощам і побіг собі далі.
      Біжить бешкетник лісовою стежкою і бачить - сидить лисичка під деревом і їсть млинці. Вирішив Тимко теж поласувати їжею, адже він так зголоднів, що й стрибати швидко не міг. Ось лисичка потягнулася за млинцем, але не встигла навіть доторкнутися, коли він сам вискочив з тарілки, згорнувся конвертиком і зник. Потім наступний млинець також згорнувся і зник. І так вони один за одним всі зникли. Лисичка з відкритим ротом сиділа і дивилася переляканими очима на це видовище. А коли почула звідкілясь сміх, з жаху кинула тарілку і втекла.
      Біжить Тимко далі лісом і думає: "Як би це ще розважитись?" Аж раптом бачить - кабан точить свої ікла об дерево. Зайчик озирнувся і знайшов неподалік сосну, а на ній - смолу. Взяв він ту смолу і намастив те місце на дереві, де кабан точив ікла. Вепр, нічого не помічаючи, знову підійшов до дерева і продовжив свою справу. Але не довго він терся, ікла прилипли до дерева. Кабан заревів, затупотів копитами. Потім він почав крутити головою, але нічого не виходило. Смола міцно тримала його біля себе. Тоді вепр з усієї сили напрягся і відірвав половину дерева, яка міцно трималася у нього на голові. Зайчик покотився зі сміху.
     Біжить Тимко далі лісом, задоволений своїми витівками. Аж раптом бачить - вовк наздогнав маленьке козеня і ось-ось загризе. Заєць, не довго думаючи, взяв величезну палицю і почав розмахувати нею у вовка перед носом. Той здивувався і став відступати. Тимко добряче розмахнувся і вдарив вовкові межи очі. Тоді хижак, до смерті переляканий, кинувся тікати в хащі лісу.
      Козеня сиділо на землі, заплющивши очі, і трусилося від жаху. Тимко зняв свій капелюх, підійшов до малечі, обійняв і сказав:
- Не плач, бідолашний, вовк сюди більше ніколи не повернеться. А я допоможу тобі знайти твою маму.
Ніколи ще Тимко не отримував такого задоволення, як зараз. Він зрозумів, що робити добрі справи набагато приємніше, ніж просто розважатися.

                                                                                            Автор: Кирило Лашков
                                                                                учень 3-Г класу
     


 Плоди кохання
                                                    



               Давнього-давна жила жінка, звали її Оксана. Вона вийшла заміж за красивого Івана. Кохали вони одне одного дуже сильно, на честь свого кохання посадили яблуню. Дерево росло швидко, зявилися на ньому яблучка. І у Оксани з Іваном народилися дві дівчинки Василина та Оленка. Росла яблуня і дівчатка росли красивими, румяними.
Ось і настав час виходити їм заміж. Знайшли їм женихів батьки, Василина погодилася виходити заміж за нелюба Петра, а ось Оленка любили простого і бідного Андрія. Мати Оленки Оксана не хотіла бідного чоловіка для своєї доньки, тому вона всіляко перешкоджала цьому весіллю. Але Оленка все одно вийшла заміж за коханого Андрія.
Тоді Оксана відмовилася від спілкування з молодшою донькою і перев’язала одну гілку яблуні. Нудьгувала Оленка за мамою, за хатою, а на перевязаній гілці завяли листочки. Оксана теж скучила за донькою. Бачила вона, як погано живуть Василина з Петром, усвідомила свою помилку.
Пішла миритися з Оленкою і розвязала яблуню. І на ній відразу ж зявилися плоди, як і у Оленки – синочки Сашко та Сергій.
Кохайте одне одного. Не у грошах щастя. Сімя, як і яблуня потребує догляду, любові, у наслідок ви обовязково отримаєте найкращі плоди.
                                                                                                   
Автор:
           Прохнєвський Павло
      учень 3-Г класу



Казка про сучасну ріпку


Жили собі дід та баба і була у них дочка Маруся, собачка Гавчик, котик Муркотик і мишка
Мінка. Одного разу на весні дід посадив ріпку, але ріпка була не проста, а генномодифікована
та завдяки цьому виростала надзвичайно величезних розмірів.
  Літечко пройшло і діло до осені йшло. А тим часом звірі задумали спробувати,  як то бути
героями іншої казки. І так сталось, що на другому кінці казкової планети Плуто, Том і Джері
теж захотіли змін, але так, щоб для всіх це стало справжнім сюрпризом. І одного дня вони
обмінялись. Ось і настав час тягнути ріпку. Дід прийшов на город і побачивши ріпку від здивування
звалився на землю,ріпка була велетенська. Та це були ще не всі сюрпризи,які його очікували,
адже ніхто не знав,що їх тварини помінялись ролями. Покликав дід на допомогу бабу,дочку, але
все одно у них не вистачало сил витягнути ріпку .Вирішили вони покликати тварин на допомогу,
яким же було їх здивування коли вони побачили Плуто, Тома і Джері. З надзвичайно великими
зусиллями всім разом вдалося витягнути ріпку велетня. Новим героям не сподобалась важка праця і вони поспішили повернутись у свою казку. А Гавчик, Муркотик та Мінка із задоволенням
повернулись у свою казку тому, що в іншій казці їм доводилось ворогувати, а насправді вони
були друзями. І всі тварини зрозуміли що їх казки найкращі!
    Ось і казочці кінець, а хто дочитав до кінця - молодець!


Рябцева Даша
              учениця 5-Д  класу







Немає коментарів:

Дописати коментар

  Конкурсний вибір підручників з  історії України та Всесвітньої історії  для 11 класу         Відповідно до Порядку проведення конкурсного ...